Рух #HeForSheUkraine у партнерстві з медіаресурсом Повага створили видання, яке вміщує 25 інтерв’ю та біографій номінанток премії #WomeninArts2019. Серед них визначні художниці, скульпторки, композиторки, виконавиці, режисерки, акторки, сценаристки, письменниці, поетки, кураторки культурних проєктів та арт-менеджерки. Прем’єра брошури відбулась у Женеві під час міжрегіональної зустрічі Beijing+25. А Повага публікує повні розмови з героїнями.
Авторка: Ана Море
Фото: Олександр Новіцький
Мар`яна Савка — головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева». Поетка, авторка 18 книг. Від 2017 року є Посолкою доброї волі ООН в Україні, з 2018-го — входить до українського ПЕН. Авторка культурно-мистецьких проектів «12 неймовірних жінок: про цінності, які творять людину» (2017) і «То є Львів. Колекція міських історій» (2017).
Присутня в кількох поетичних антологіях, зокрема в антології одинадцяти поеток «Ми і Вона», а також — в збірці «Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків» Катерини Бабкіної і Марка Лівіна про силу духу та віру в себе 50 видатних українських жінок.
Творчість поетеси перекладена польською, англійською, білоруською, російською, литовською мовами. Ми поговорили з Мар`яною Савкою про премії для жінок та чоловіків-феміністів.
Ана Море: Чи потрібні премії, подібні до Women in Arts Award, тобто окремі премії для жінок?
Мар`яна Савка: Так, я гадаю, що премії для жінок потрібні, як ще один спосіб підняття самооцінки. На мій погляд, жінки найбільше потерпають від знецінення. Знецінення жінки перейшло нам у спадок від багатьох попередніх поколінь. І воно йде від суспільства загалом, де жінок знецінюють не лише чоловіки, але й інші жінки — на роботі і в родинах. На жаль, історії, коли свекруха, а часто і мама молодої невістки/доньки ставлять її інтереси набагато нижче за інтереси сина/зятя, не канули в Лету. Чомусь побутує думка, що за сім‘ю (її збереження зокрема) відповідає жінка, а не подружжя. Відтак жінкам часто доводиться або скорюватися і миритися зі знеціненням (я вже навіть не кажу про насильство), або боротися за себе.
На роботі жінка часто стикається з принизливим ставленням до себе як до такої, з якою більше проблем: то вона вагітна, то їй погано, бо в неї місячні, а чого доброго почався клімакс. Я от думаю собі: за Союзу жінки виходили на пенсію у 55 років, клімакс переважно починається у віці 50 років, триває кілька років. І от яким мало бути відчуття жінки, коли після такого дикого гормонального стресу (а про це, до речі, дуже мало говорять) вона ще й втратила роботу. Зрозуміло, що вона мала б відчувати себе відпрацьованим матеріалом. Що їй залишалося? Глядіти внуків. Дуже багато жінок у такій ситуації переживали глибоку депресію і психологічний злам. Зараз пенсійний вік збільшили до 60 років. Але чи зникла проблема втрати соціальної значущості жінками — ні, звичайно.
Зате ситуація змінюється. Дуже багато важить думка впливових людей, особистісні приклади жінок, які знайшли себе і стали розвиватися, постали проти ейджизму і довели, що вони творчі та ефективні.
Ана Море: З чим, на вашу думку, пов’язано те, що жінок у культурі та мистецтві більше?
Мар`яна Савка: З тим, що жінки взагалі дуже творчі. А ще часто тому, що бути творчою одиницею можна поза структурою. Скажу про свою галузь. Зараз у прозі та поезії багато напрочуд сильних жіночих голосів. Серед ілюстраторства більше жінок. Серед перекладацтва також. Можливо, ще й тому, що жінки витривалі, рідше емоційно вигорають, аніж чоловіки. Жінки часто є бігунами (чи бігунками) на довгі дистанції. А скажімо, робота з книжкою займає багато сили і часу.
Ана Море: З якими проявами дискримінації та сексизму вам доводилося стикатися?
Мар`яна Савка: Я особисто не маю болючих спогадів, про які є сенс розповідати. Ну, по дрібницях з ким не було. Але от спілкувалася не раз із працівницями різних посольств і зробила висновок, що жінка може бути яким завгодно аташе, але в Україні стати послом для неї майже неможливо. Натомість у світі це не так. Скрізь в українських державних структурах, у міністерствах така ж ситуація — маса жінок другої і третьої ланки, і критично мало серед них ключових персон. Зате в бізнесі ситуація здоровіша. Чимало жінок є підприємицями, створюють власні компанії чи займають ключові посади.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МАР`ЯНА САВКА: «ПРИПУСКАЮ, ЩО СЕРЕД ЖІНОК БІЛЬШЕ МАРАФОНЦІВ, АНІЖ СЕРЕД ЧОЛОВІКІВ»
Ана Море: Ви — феміністка?
Мар`яна Савка: Так, я феміністка. Я мама, дружина, я власниця бізнесу, я письменниця, я композиторка і виконавиця, я феміністка. Тому що я вважаю, що жінка нікому нічого не винна, і вона має повне право жити і поводитися так, як вважає за потрібне. Вона може хотіти велику сім‘ю, а може вибирати жити самій. Може реалізовувати себе в професії, а може віддавати себе дітям чи піклуванню про інших. Це її вибір і її право. Ніхто не може зазіхати ні на її тіло, ні на її душу. І якщо я втомлена робочим днем повертаюся додому, то я можу зі спокійною совістю замовити піцу, а не місити тісто. І можу поїхати на гастролі, залишивши дитину чоловікові. І можу вечорами малювати аквареллю, в не натирати до блиску столові прибори. Я слухаю себе, я сама відповідальна за свою життєву програму.
Ана Море: Є якесь відчуття сестринства і підтримки серед літераторок?
Мар`яна Савка: Я товаришую з багатьма літераторками. А ще я їх видаю). У мене особливий статус — я видавчиня більшості моїх подруг-літераторок: просто мені пощастило, що вони круті авторки. Отака взаємодія!
І так, у нас буває дуже крута взаємодія на приватному чи більш соціальному рівнях. І що важливо — я не відчуваю чогось на кшталт ревнощів чи заздрощів. Я радію, коли моїм дівчатам щось вдається. А разом ми творимо синергію. Для справедливості скажу, що з чоловіками я також дружу. І, мабуть, усі вони феміністи.