Моя порада, якщо ви бачите сексистський контент, завжди скаржтеся на нього, як на мову ненависті – керівниця з публічної політики щодо України в Facebook

Авторка: Єлизавета Кузьменко

Фото: Оксана Тисовська

Це перше інтерв’ю керівниці з публічної політики щодо України в Facebook Катерини Крук українському ЗМІ. Повага питала про різницю між ботами і тролями, сексизм на Facebook, співпрацю соцмережі із громадськими організаціями, внутрішню політику компанії. Катерина розповіла і про свою консервативну родину з Рівного, участь у Революції Гідності, а також про те, чи є різниця, скільки людей поскаржилися на мову ненависті в Facebook. 

Ліза Кузьменко: Катю, ми з вами зараз поспішаємо записати це інтерв’ю, оскільки за кілька годин ваш літак до Варшави. Саме там знаходиться офіс Facebook, у якому ви працюєте. Чому український офіс знаходиться в Польщі, а не в Україні?

Катерина Крук: Варшава є нашим регіональним хабом – це головний офіс для країн Центральної та Східної Європи. Окрім команди з публічної політики та комунікаційної, в офісі працює велика бізнесова команда, яка підтримує наших рекламних партнерів у регіоні. У мене самої з Польщею дуже довга історія – я там навчалася. Але навіть попри те, що я не знаходжуся в Україні на щодень, я багато подорожую і зі мною легко зв’язатися щодо справ, пов’язаних з Україною.

Ліза Кузьменко: У Facebook ніколи не було менеджера з публічної політики щодо України. Влітку цього року вас було призначено керівницею цього напрямку. Але ви не одразу почали давати інтерв’ю. Чому?

Катерина Крук: У мене був період, коли я не могла приїжджати в Україну, це було пов’язано з імміграційними процедурами. Цієї посади справді раніше не було. У 2018 році оголосили вакансію і потім почався рекрутаційний процес.

Ліза Кузьменко: Скільки він тривав і що це були за етапи?

Катерина Крук: Рекрутація – доволі довгий процес. Було очевидно, що Facebook підійшов до нього відповідально. Можна сказати – це був сигнал, що компанія розуміє ситуацію та вагу викликів, які стоять перед Україною і готова приділяти час та зусилля, щоб на них реагувати. Крім того, завдяки моїй позиції діалог між Україною та Facebook може тепер проходити більш гладко.

 

Ліза Кузьменко: Повертаючись до питання скарг і пропозицій, які вам надсилають користувачі українського Facebook. Які саме проблеми озвучують?

Катерина Крук: Є різні насправді. Передусім вимір публічної політики, якою я займаюся, це представлення Facebook перед українською владою, Урядом, парламентом, громадськими організаціями. Відповідно, в Україні є рівень проблем, які потребують системних рішень на змін.

Ліза Кузьменко: Зрозуміло. Але наприклад, що це може бути?

Катерина Крук: Наприклад, боротьба з “misinformation”, тобто дезінформацією. Ми дивимося на те, що взагалі відбувається в Україні і котрі з наших глобальних програм можна застосувати, щоб вирішити локальні проблеми.

Ліза Кузьменко: З ким уже були зустрічі з Уряду?

Катерина Крук: ми вже мали змогу зустрітися з багатьма українськими державними посадовцями.

Ліза Кузьменко: Чого вони хочуть? Якою бачать політику Facebook в Україні?

Катерина Крук: Я вам хочу сказати, що в Україні ми дуже часто в ситуації, коли питають “а що потрібно вам?” Уряд дуже відкритий до діалогу щодо наших спільних викликів. Власне, головне питання до Facebook – це наскільки можна протидіяти зовнішньому втручанню і внутрішньому. Це передусім дезінформація, а також те, що в Україні називається “ботофермами” і “тролями”.

Ліза Кузьменко: Якщо говорити про ботів, ви їх категоризуєте? Наприклад, на таких, які тролять феміністок у соцмережі чи агресивно реагують на гендерну рівність та пишуть дописи, що містять сексизм?

Катерина Крук: Перш за все, якщо говорити про вимір інформаційної безпеки, дуже важливо використовувати правильні терміни, бо “бот і троль” – не розкриває суті їх дій.

Якщо говорити технічно, «бот» це акаунт, створений алгоритмом, не жива людина. Наприклад, чат-бот, з яким ви спілкуєтеся в месенджері. Ми постійно видаляємо фейкові aкаунти, цей процес не припиняється і дуже часто ми не дозволяємо, щоб такі aканути навіть створювалися. А більшість з тих, які все-таки створюються, деактивуються перед тим, як почнуть діяльність, чи отримають доступ до платформи. Ми видаляємо мільярди акаунтів, які створюються ботами, лише за третій квартал 2019 року ми видалили 1,7 мільярдів фейкових акаунтів, більшість з них відразу після створення.

Натомість набагато складніша ситуація, коли ми говоримо про фейкові акаунти, які створюють реальні особи, що в Україні зазвичай називають “тролями”. Facebook не перевіряє документи в момент створення акаунта. Відповідно чого ми перевіряємо, хто стоїть за акаунтом після скарги користувачів. В багатьох випадках безпекові алгоритми дозволяють створити акаунт, але після того швидко автоматично його деактивують  (наприклад, автоматично просять надати докази, які дозволяють ідентифікувати особу – додаткові фото чи документи).

Ліза Кузьменко: Хто перевіряє скарги? Це справжні люди чи алгоритми?

Катерина Крук: Так, коли йдеться про перевірки документів це завжди живі люди.

Ліза Кузьменко: Тобто в них є чек-лист і по ньому вони перевіряють. Це не суб’єктивна оцінка?

Катерина Крук: У нас є дані по профілю. Відповідно ми дивимося зовнішні характеристики, але також перевіряємо нашу внутрішню інформацію. Якщо у нас є підозра щодо акаунту, ми робимо додаткову перевірку, включаючи документи. Але ми також дуже добре знаємо про фейкові, або так звані віральні документи.

Наприклад, у нас нещодавно був такий випадок в Україні, коли нам поскаржилися на кілька сторінок, які поширювали політичну мову ненависті. Ми переконані, що люди мають право вільно висловлювати свої політичні погляди, якщо вони при цьому не порушують стандарти спільноти чи створюють атмосферу залякування і виключення.

Стосовно політичної мови та свободи висловлювання ми намагаємося дивитися ширше. Однак, у контексті України, знаючи нашу специфіку, я прошу нашу команду додатково перевіряти, чи це автентична поведінка. Ми перевірили адміна цих сторінок і виявили неавтентичну поведінку. Ця особа надіслала нам неавтентичний документ, фото якого можна знайти в інтернеті. Тобто такі ситуації є і вони показують, що в Україні це перманентна проблема того, як люди зловживають соцмережею. Це питання чітко пов’язане з медіаграмотністю.

Ми не дозволяємо контент, який напряму атакує людей за їхніми ознаками: національність, походження, релігійні погляди, сексуальна орієнтація, стать, гендер або гендерна ідентичність, інвалідність та хвороби

Ліза Кузьменко: Зараз гостро стоїть питання сексизму в соцмережах. Чому у Facebook немає окремої кнопки “Сексизм”, натомість є “Тероризм”/”Насильство”/”Зображення оголеного тіла”/ “Самогубство”?  Найближче, що підходить, це хіба “Вороже висловлювання”?

Катерина Крук: Хоча дуже важко створити вичерпний список можливих порушень, наші стандарти спільноти доволі всеохопні та детальні. Вони мають бути такими, адже вони глобальні і мають застосовуватися у багатьох різних регіонах. Але команди, які працюють з країнами і регіонами, дуже добре знають локальний контекст. Вони самі з цього регіону. Наприклад, слово іспанською, яке вважатиметься образливим в Іспанії, матиме абсолютно нейтральне значення у деяких країнах Латинської Америки.

Моя порада, якщо ви бачите сексистський контент, завжди скаржтеся на нього як на мову ненависті, адже наші команди навчені розрізняти її напівтони. Те ж саме стосується захисту спільноти ЛГБТ+. Ми не дозволяємо контент, який напряму атакує людей за їхніми ознаками: національність, походження, релігійні погляди, сексуальна орієнтація, стать, гендер або гендерна ідентичність, інвалідність та хвороби. Ми також не дозволяємо цькування та сексуальне домагання і важливо, щоб жінки, які відчувають такого типу харасмент мали можливість поскаржитись нам на нього.

Ліза Кузьменко: Була історія, коли на мене й мою колежанку медійницю Ірину Земляну здійснювалась атака за флешмоб #ятобінедорогенька. Ми отримали купу погроз і зневажливих коментарів від людей, які виглядали як боти і тролі. Що робити в такому випадку? Звертатися до кіберполіції?

Катерина Крук: я чула про цю історію і шкода, що саме ви зазнали атакування. На Facebook ми не толеруємо булінг та цькування і ми просимо повідомляти нам про кожен випадок, а також якщо є підозра, що це неавтентична поведінка. Ми також працюємо над тим, щоб запустити різні канали інформування про проблемні питання з України.

Ліза Кузьменко: Ще раз уточню. Якщо є профіль, який постійно пише мову ненависті й він не бот і не троль, а реальна людина – його за такі дії не можна видалити?

Катерина Крук: Ми застосовуємо різні обмеження відповідно до тяжкості та частоти порушень. Ми видаляємо контент, який порушує правила спільноти, але якщо профіль, сторінка, чи група повторно порушують наші правила протягом певного проміжку часу, ми ухвалюватимемо рішення щодо, наприклад, тимчасового блокування на 24 години, 7 днів, або 30 днів. У деяких випадках може дійти до цілковитого видалення профілю, сторінки, чи групи.

Ліза Кузьменко: Катю, а є різниця, якщо одна людина подала скаргу чи багато – на один і той же контент?

Катерина Крук: Я дякую за це запитання, бо це один із найпопулярніших міфів. Ні, не можна, так би мовити, “заскаржити” людину, коли починаються ось ці акції “Давайте підемо й усі разом поскаржимося на користувача”. Система так не працює. Вона спрацьовує на скаргу, навіть якщо вона буде одна. Ми застосовуємо автоматизацію для визначення дуплікованих скарг, тому якщо 1000 людей поскаржаться на контент,  його не будуть переглядати 1000 працівників з нашого боку. Ми завжди перевіряємо не за кількістю скарг, а за тим, чи порушені правила спільноти.

Взагалі компанія Facebook – це величезний світ сам у собі, це глобальна компанія, продуктами якої в місяць користуються більше 2,9 мільярди людей

Ліза Кузьменко: Чи можливо, щоби Facebook проводив національні круглі столи чи обговорення щодо мови ненависті в українському сегменті соцмереж? Чи взагалі Facebook виходить оффлайн?

Катерина Крук: Якраз учора ми виходили в оффлайн. Було навчання для представників пресслужб парламентських фракцій і Уряду. Я привозила своїх колег, які проводили тренінг стосовно того, які є кращі практики на Facebook, правила безпеки, креативні поради, особливо в контексті політичної реклами.

Взагалі я розумію, про що ви говорите, і звичайно нам хотілося б проводити такі заходи якомога частіше. Створення посади менеджера для України є чітким сигналом, що Facebook посилить свої заходи роботи з викликами, з якими ми стикаємося в Україні та посилимо дискусію щодо цих важливих питань.

Взагалі компанія Facebook – це величезний світ сам у собі, це глобальна компанія, продуктами якої в місяць користуються більше 2,9 мільярди людей, 1/3 всього населення нашої планети користується платформами Facebook, Telegram, Instagram, WhatsApp тощо.

Ліза Кузьменко: Які дані по Україні щодо статистики, можете сказати?

Катерина Крук: Це дані, які ми не розголошуємо. Але якщо відійти від цифр, ми на разі дійсно інтенсивно працюємо над побудовою мережі партнерів, щоб запускати спільні проекти. Саме тому кожного разу, коли я в Україні, я повторюю- думайте про Facebook як про партнера.

Ліза Кузьменко: З ким уже вдалося зав’язати партнерські відносини з українських громадських організацій?

Катерина Крук: Наприклад, “Ла Страда” наш партнер з питань безпеки, вони роблять неймовірну роботу. Ми дивимося зараз на можливості, як можна підтримати їхню діяльність. “Ла Страда” займаються питаннями протидії домашньому насильству, цькуванню, самогубству. Це та ситуація, коли я дуже пишаюся нашим українським партнером і про їхні ініціативи розповідаю нашим глобальним командам.

Ліза Кузьменко: З контентом зрозуміліше, а як усередині компанії з політикою гендерної рівності?

Катерина Крук: У нас питання гендерної рівності не те що на порядку денному, воно очевидне для всіх і є наріжним каменем багатьох наших процесів. І попри багато хорошої роботи, є ще багато напрямків, за якими нам потрібно працювати.

Взагалі, коли ми конструюємо команди, ми одразу звертаємо увагу на те, щоб вона була збалансована гендерно, але теж бажано расово. Щоб це були люди, які максимально представляють різні країни й культури, бо лише в такому контексті можна створити справді глобальний продукт. Наша СОО Шерил Сандберг написала книгу “Lean In” на тему успіху жінок у бізнесі, про важливість підтримки одна одної. Також є організація з цією ж самою назвою, яка має на меті допомагати жінкам реалізовувати свої амбіції та створювати більш рівний світ. Як неймовірно успішна бізнесвумен, вона точно знає, про що говорить.

У Facebook є такі flexible working hours – гнучкі часи роботи для молодих чи не молодих мам, а також є окремі пакети допомоги саме для батьків. Людина не повинна думати, що от вона сидить на роботі з 9 ранку до 5 вечора і боїться зробити телефонний дзвінок, чи все добре з дитиною. Ти можеш сам чи сама собі конструювати графік, щоби бути не лише успішним працівником, але й успішним батьком чи матір’ю. Ми вже п’ять років підряд публікуємо наш внутрішній звіт того, як ми просуваємося в питаннях гендерної рівності.

Коли я прийшла в Facebook, я вже мала певну чутливість. Однак кожен працівник, який приходить у компанію, зобов’язаний пройти кілька онлайн-курсів, деякі з них на тему різноманітності та усвідомлення та роботи з упередженнями. У нас працюють працівники з різних країн світу, відповідно потрібно створити внутрішню культуру.

Наприклад, нас вчать також як правильно робити комусь компліменти. Треба завжди пам’ятати, що це може бути людина з іншої культури, і є певні межі, які не варто переходити. Те, що тобі в Україні може здаватися прийнятним, для когось із іншої країни буде критичним.

На роботі ми передусім фахівці, працівники Facebook. І тільки після цього жінка, чоловік, представник ЛГБТ-спільноти, або людина, яка не хоче чи не може визначитися із своєю статтю. Далі набір наших релігійностей тощо. Таку внутрішню культуру та толерантність варто поширювати і поза Facebook.

В 16 років на мій День народження до мене підійшла бабуся і сказала: “Я вже починаю відкладати тобі на придане”

Ліза Кузьменко: Ви сказали, що коли прийшли в компанію, вже мали гендерну чутливість. Як вона формувалась? Це через європейську освіту?

Катерина Крук: Я думаю, що так, але загалом це дуже важливе питання для мене.

Я походжу з Рівного, не дуже великого міста взагалі, але моя родина насправді з сіл. І я виросла в консервативній родині. Я не в книжці прочитала про роль української жінки в родині. Це те, що я знаю з перших років свого життя. Але в мене так склалося з характером, що я завжди знала, чого хочу. Це завжди були речі, пов’язані з особистісним розвитком та професійним.

Я виїхала з України, коли мені було 17 років. До цього в 16 років на мій День народження до мене підійшла бабуся і сказала: “Я вже починаю відкладати тобі на придане”. А я в той момент думала, де мені взяти гроші на навчання. Бо я з дуже звичайної, не багатої родини.

Ці соціальні ролі й рамки, в які вписують нас, жінок, можуть бути дуже руйнівними і ми повинні бути цього свідомі. Звісно, якщо твоє рішення – бути мамою і берегинею родини – ти маєш на це право, але в тебе так само є право займатися бізнесом. Хоча часто, на жаль, дівчатам вбивають у голову, що якщо в тебе нема чоловіка й дитини – ти ніхто.

Ліза Кузьменко: Окрім родини, були ще історії з робочих моментів, коли ви відчували сексизм стосовно себе?

Катерина Крук: У мене була така цікава історія, коли я працювала певний час у Європейському парламенті, який, звісно, має свою культуру, оскільки туди з’їжджаються люди з 28 країн. Часом доходило до того, що в людей було видно страх в очах – чи варто мене пропустити першою в двері чи в ліфт, бо, можливо, я сприйму це як образу. Після цього я повернулася в Україну, де ми робили комунікаційний проект для Верховної Ради. Нас в команді було троє- двоє хлопців і я. При зустрічі у Верховній Раді їм подають руку, а мені у кращому випадку просто кивнуть головою. Для мене це був культурний шок. У певний момент я почала сама подавати руку на привітання і треба було бачити вираз обличчя цих людей. Це суміш страху з нерозумінням.

Я могла б розказати ще багато історій, які показують, що жінкам дійсно потрібно працювати набагато важче, щоб до нас ставилися як до професіоналок. Але важливо бути сміливими і продовжувати розширювати рамки. Користуватися ресурсами, які нам доступні, чи то групами підтримки, чи порадами від людей, які нас надихають. Наполегливість повертається сторицею, тому пам’ятайте, що це марафон, а не спринт.